Загальне
Кухаренко В.М.
Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»
Тьютор дистанційного та змішаного навчання
Анотація. Організація сучасного навчального процесу, нової інформаційної культури ‑ це вимоги сучасного світу. В роботі проведено аналіз факторів, що впливають на підготовку педагогічних працівників: навчальне середовище і його вплив на педагогічну культуру, особливості управління змішаним навчанням, нова роль викладача, компетенції викладача, особливості відкритих дистанційних курсів та відкритої освітньої практики. Результати аналізу використані при створенні відкритого дистанційного курсу для підготовки тьюторів дистанційного та змішаного навчання. Проведений навчальний процес показав високий рівень підготовки мотивованих викладачів та сприяє подальшому розвитку курсу.
Вступ. У світовій освіті відбуваються суттєві зміни, що пов’язані з переходом до мережевої епохи, для якої будуть характерна відкрита освіта, вимірами якої є прозорість, комунікація та включення.
Велику роль буде відігравати відкрите навчання, як філософія, розвиток особистості ‑ це свобода вибору часу, місця, форми.
Змінюються і університети, в яких поширюється змішане навчання, педагогічна практика стає більш різноманітною на базі конструктивістської та коннективістської теорій.
На перший план викладача виходить інформаційна культура ‑ невід‘ємна частина загальної культури людства, що впливає на розуміння своєї ролі в суспільстві.
Компонентами інформаційної культури є організація подачі інформації; сприйняття і використання інформації, використання отриманої інформації особисто та у співпраці, використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) та спілкування через засоби ІКТ.
На тлі цих змін відбувається переосмислення ролі вчителя, переосмислення роботи навчального закладу. Стають важливими неординарне мислення; соціальний інтелект; інноваційне та адаптивне мислення, міжкультурна компетентність, алгоритмічне мислення; уміння фільтрувати зайву інформацію, працювати з сучасними медіа.
Мета: визначити роль тьютора у сучасному навчальному процесі, який у більшості стає або дистанційним, або змішаним, його нові компетентності та функції, шляхи підвищення кваліфікації, формування інформаційної та педагогічної культури для майбутньої сучасної освіти мінливого світу.
Основна частина
Перш за все треба зупинитися на найважливіших компонентах ефективного середовища навчання [1], які впливають на культуру (рис. 1):
· Характеристики студента (попередні знання, мета, цифровий рівень, різноманітність, навчальний контекст).
· Зміст (мета контенту, ресурси, структура, якість та глибина, активність).
· Навички (розумова та практична активність, дискусії, цілеукладання).
· Підтримка (зворотний зв’язок, консультації, опори, студенти).
· Ресурси (технології, фасилітація, управління часом, допомога).
· Оцінка (есе, тест, е-портфоліо, проекти).
Рис. 1 Навчальне середовище
У кожному навчальному середовищі є переважна культура, яка впливає на всі інші компоненти. Викладачі повинні звернути особливу увагу на культурні чинники для прийняття усвідомлених рішень про те, як реалізуються різні компоненти середовища навчання. Культуру можна визначити як домінуючі цінності і переконання, які впливають на процес прийняття рішень. Таким чином, в середовищі навчання, кожен з компонентів буде залежати від домінуючої культури.
Культура у закладах вищої освіти має сильний вплив і суттєво відрізняється не тільки між інститутами, але часто між факультетами в рамках однієї установи.
Нові технології дозволяють нам розробляти нові умови навчання і викладачі тепер мають можливість свідомо створювати культуру, яка може підтримувати цінності і переконання, які вони вважають важливими для сьогоднішніх студентів.
Культура є одним з найважливіших компонентів будь-якого навчального середовища. Важливо знати про вплив культури в будь-якому конкретному контексті навчання і спробувати сформувати цю культуру для підтримки найбільш ефективного навчального середовища. Однак змінити вже існуючу, домінуючу культуру дуже важко. Проте, нові технології створюють нові умови навчання, які дають можливість розвивати культуру в рамках навчального середовища, яка буде найкращим чином служити студентам.
У кожному навчальному середовищі будуть культурні елементи, які превалюють над усіма компонентами, тому можна додати культуру в якості фону для всіх компонентів середовища навчання.
На сучасному етапі головна роль викладача [2] – це створення навчального середовища, він повинен бути «практиком дисципліни», тобто дослідником та розробником дисципліни та очолювати навчання студентів. Важлива функція викладача – демонстрація моделі культури, яку ми представляємо та бажаємо.
Сучасний викладач повинен розуміти, що знання не об’єкт, воно з’являється у процесі розпізнавання образів в якості суб’єктивної інтерпретації [3]. Знання – це серія потоків, це процес, воно виробляється не в умах людей, а у взаємодії між людьми. Ідея надбання знань, як серії істин, застаріла і на це вказував Стівен Даунс ще у 2007 році. Він вказував, що навчання – це процес створення персональної навчальної мережі.
Управління змішаним навчанням здійснюється через LMS [4]. Це управління:
1. навчанням під керівництвом інструктора (ILT) ‑ здатність забезпечувати повну взаємодію між викладачем і студентами.
2. взаємодією учнів після завершення програми навчання – розвиток спільноти практики.
3. навчальною діяльністю ‑ LMS надає можливість керувати навчальним процесом і вести облік прогресу кожного студента
4. віртуальним класом ‑ в LMS інтегруються системи проведення вебінарів, найважливіших компонентів у змішаних стратегіях навчання.
5. адміністративне ‑ LMS допомагає в управлінні реєстрацією студентів, формуванні групи, призначенні дисциплін і тьютора, генерації звітів.
У змішаному класі можна виділити чотири ролі тьютора [5]:
· майстер у студії;
· педагог як мережевий адміністратор;
· педагог як консьєрж;
· педагог куратор.
Художня студія (Джон Сілі Браун), як правило, ‑ це відкритий простір, де студенти створюють свої картини, скульптури та інші форми мистецтва на очах у друзів-художників. Майстер має можливість спостерігати за діяльністю всіх студентів і може привернути увагу до інноваційних підходів. Студенти не обмежуються навчанням, заснованим виключно на досвіді інструктора. Діяльність усіх студентів впливає один на одного. Для цієї моделі навчання підходять блоги. Кожен студенти пише власний блог і дозволяє педагогу коментувати роботу. Студенти можуть читати роботи один одного і коментарі викладача.
Кларенс Фішер, блогер і вчитель, запропонував модель «вчителя як адміністратора мережі». Процес навчання студентів може проходити в персональній навчальній мережі, яку вони побудують з допомогою викладача і де отримують необхідні навички.
У моделі Фішера, основне завдання педагога полягає в наданні допомоги студентам у формуванні зв'язків і створенні навчальних мереж. Коли студенти стикаються з новими джерелами інформації, їм рекомендується критично оцінювати придатність джерела в рамках цілісної і розгалуженої мережі навчання.
Кертіс Бонк (2007) представляє модель, в якій педагог виступає в ролі консьєржа, поставляючи студентам ресурси або створюючи можливості для навчання. Консьєрж забезпечує м'яку форму керівництва, часом включаючи традиційні лекції чи дозволяючи студентам працювати самостійно.
Необхідно давати і демонструвати студентам різні можливості навчання, які дозріли для них зараз.
Куратор (Siemens, 2007) є експерт для студента. Замість видачі знання, він формує для студента простір, в якому можуть бути створені і досліджені знання і пов'язані між собою. Куратор не дотримується традиційних структур. Він урівноважує свободу окремих студентів інтерпретацією досліджуваного предмета. Під час вільного дослідження студенти стикаються з концепціями і артефактами дисципліни. Їх свобода досліджувати необмежена.
Викладачі в змішаній моделі навчання повинні бути [6]:
· готовим вчитися: оцінювати, проаналізувати і агрегувати дані; використовувати дані в якості невід'ємної частини процесу планування для кожного окремого студента, групи студентів і всього класу;
· відкритим для нових стратегій навчання: мати розвинутий кругозір; диференціювати навчання відповідно до потреб студентів;
· лідером: показати студентам, як шукати інформацію і ставити правильні питання; управляти навчальною діяльністю на основі проектів; мати стратегії мотивації студентів.
Однією з важливих складових інформаційної культури викладача є його компетентність, яку необхідно визначати за міжнародним стандартом рамки компетенцій ISTE [7], серед яких є такі компетентності:
Учень. Викладачі постійно вдосконалюють свою практику через навчання з іншими та вивчаючи перевірені та перспективні методи, що використовують технології для покращення навчання учнів.
Дизайнер. Викладачі розробляють справжні навчальні дії та середовища, які визначають та враховують змінність учнів.
Співавтор. Викладачі співпрацюють з колегами та учнями, для вдосконалення практики, пошуку, обміну ресурсами та ідеями і розв’язання проблем.
Лідер. Педагоги шукають можливості лідерства для підтримки учнів та їх успішності, а також для покращення викладання та навчання.
Одним з перспективних напрямків організації навчального процесу є відкриті дистанційні курси, в яких технології допомагають викладачам і студентам підвищувати ефективність навчального процесу. Це змушує педагогів шукати відповідні цілям навчання і аудиторії педагогічні технології і підбирати соціальні сервіси. З цією метою у педагога повинні бути сформовані такі вміння [8]:
1. Інтернет пошук і дослідження ‑ педагоги повинні знати, як зробити правильний інтернет-пошук, використовуючи пошукові терміни та модифікатори. Ця навичка необхідна для навчання, роботи і життя в цілому. Вони також мають бути спроможні навчити відповідним навичкам пошуку в Інтернеті своїх студентів, незалежно від того, яку дисципліну вони викладають. Вони мають знати, де знайти наукові роботи та такі роботи, що рецензуються, для використання.
2. Використання додатків для підвищення продуктивності. Педагоги повинні знати, як створювати, редагувати й змінювати документи, створювати презентації та електронні таблиці для підвищення своєї продуктивності і як показати студентам їх ефективне застосування у своїй дисципліні. Викладачі також повинні знати, як використовувати цифрові календарі, списки справ і багато іншого, що сприяє ефективному управлінню часом.
3. Отримання технічної допомоги. Викладач повинен знати, як шукати допомогу в меню програмного забезпечення, як знайти форуми допомоги і методичні вказівки з технологій для користувачів.
4. Пошук безкоштовних ресурсів.
5. Соціальні сервіси. Як правильно використовувати соціальні сервіси для навчання і роботи, як захистити себе, питання кіберзалякування, спілкування з іншими людьми вашої професії (персональна навчальна мережа). Чимало педагогів використовують соціальні сервіси для свого особистого життя, але не достатньо використовують їх у своїй професійній діяльності.
6. Цифрове громадянство. Етикет соціальних сервісів. Як правильно використовувати Інтернет, написати повідомлення або блог.
7. Охорона і безпека. Педагоги повинні знати про антивіруси, спам, фішинг для свого власного захисту і навчити цьому своїх студентів.
8. Основи роботи з обладнанням та усунення неполадок. Знати назви різних технологій, як виконати невеликий ремонт, можливі несправності Wi-Fi, мережі, операційної системи і т. ін.
9. Резервне копіювання даних.
10. Пошук програм та програмного забезпечення. Як знайти, оцінити і використати додатки для навчального процесу. Як знайти якісні, безкоштовні альтернативи платного програмного забезпечення. При цьому, мета уроку має бути на першому місці.
11. Авторське право та посилання на джерела. Педагоги повинні використовувати положення про авторське право і знати, як інтегрувати чужу роботу в свої навчальні матеріали.
У свою чергу, відкриті дистанційні курси приводять до появи відкритої освітньої практики (OEP) [9], яка включає створення, використання і повторне використання відкритих освітніх ресурсів (OER), відкриту педагогіку і відкритий обмін навчальними практиками. Це складова відкритої освіти, яка охоплює ресурси, інструменти та практику, які використовують рамки відкритого обміну для поліпшення доступу та ефективності освіти в усьому світі. Рівень обізнаності та прийняття ОЕР серед викладачів вищої освіти повільно зростає.
Відкрита практика OEP виявляє чотири аспекти для учасників:
1. балансування недоторканності приватного життя і відкритості,
2. розвиток цифрової грамотності,
3. оцінка соціального навчання і
4. виклик традиційним очікуванням щодо ролей.
Аналіз показав, що викладачі прагнуть збалансувати конфіденційність і відкритість у використанні соціальних і спільних технологій на чотирьох рівнях: макро (глобальний рівень), мезо (рівень спільноти чи мережі), мікро (індивідуальний рівень) і нано (рівень взаємодії). Диференціація цих рівнів виявилася корисною для розуміння процесу прийняття рішень навколо відкритих практик.
На макрорівні люди визначають, чи слід брати участь у відкритому обміні та створенні мереж. Деякі відмовляються від цього рівня, а ті, хто бере участь у відкритій практиці, повинні враховувати наявність трьох наступних рівнів.
На мезорівні люди визначають, з ким вони хотіли б поділитися інформацією (наприклад, друзі, колеги, студенти, громадські групи інтересів, широка громадськість), а також тих, з ким вони не хочуть ділитися.
На мікрорівні люди приймають рішення, з ким конкретно вони поділяться і як. І на рівні нано люди вирішують, чи потрібно взаємодіяти чи ділитися чимось конкретним: наприклад, post, tweet або retweet; використовувати певний тег або хештег; чи слідувати або бути другом.
Відкрита практика ‑ це не одноразове рішення. Це послідовність особистих, складних і нюансних рішень. Особи завжди будуть мотивовані особистими цінностями, їх відкритість залежить як від структури, так і від культури в установі, соціальних норм. Відкриту практику характеризують дух, спосіб демократичних практик.
Відносини між OER і OEP можуть складними, де використання OER призводить до OEP. Зростаюче використання OEP може спонукати окремих педагогів розвивати персональні навчальні мережі (PLN), за допомогою яких їм стає відомо про більш широкі проблеми, пов'язані з відкритістю, включаючи OER. Використання OEP викладачами є складним, особистим, контекстуальним і постійно обговорюваним.
Велику роль у дистанційному та змішаному навчанні відіграє формування спільноти практики, які відсутні у традиційному навчанні. Концепція «спільнота практики» виявилася корисною для розуміння і навчання. Все більше число людей і організацій в різних секторах в даний час зосереджено на спільнотах практики як ключових факторах для підвищення їх ефективності.
Спільноти практики формуються людьми, які беруть участь в процесі колективного навчання в загальній області людської діяльності. Спільноти практики ‑ це групи людей, які зацікавлені або захоплені тим, що вони роблять, і дізнаються, як зробити це краще, оскільки вони регулярно взаємодіють.
Не всі, що називається спільнотою, ‑ це спільнота практики. Три характеристики мають вирішальне значення [10]:
1. Область: спільнота практики ‑ це не просто клуб друзів або мережу зв'язків між людьми. Воно визначається загальною областю інтересів. Тому членство має на увазі прихильність області і, отже, загальну компетенцію, яка відрізняє членів від інших людей.
2. Суспільство: Прагнучи виявити цікавість до своєї сфері, учасники беруть участь у спільних заходах та дискусіях, допомагають один одному і обмінюються інформацією. Вони будують відносини, які дозволяють їм вчитися один у одного;
3. Практика: Спільнота практики ‑ це не просто спільнота людей, які, наприклад, люблять деякі види фільмів. Членами спільноти практики є практики. Вони розробляють загальний репертуар ресурсів: досвід, розповіді, інструменти, способи вирішення повторюваних проблем ‑ мають загальну практику. Це вимагає часу і постійної взаємодії.
Саме поєднання цих трьох елементів є спільнота практики. І паралельно, розвиваючи ці три елементи, людина культивує таку спільноту.
Венгер у структурі спільноти практики виділяє чотири компоненти [11]: значення, спільнота, ідентичність і навчання.
Значення. Колеги допомагають зробити сенс і перенести його на свою практику. Якість спільноти практики, відсутня в більш традиційних, пізнавальних підходах до навчання, ‑ це її здатність передавати неявні знання, які інакше ніколи не можуть бути знайдені в довідниках, керівних принципах або подібної документації.
Спільнота. В цьому аспекті розглядається те, що пов'язує людей один з одним: в істинній спільноті практики це загальний інтерес і пристрасть до роботи, а також прагнення до поліпшення.
Ідентичність. Ідея ідентичності в спільноті практики пов'язана з тим, як члени диференціюються від інших людей і груп, як вони ідентифікуються за допомогою способу практики, що включає конкретні артефакти і підходи. Компонент ідентичності ‑ це ідея компетентного членства.
Навчання. Згодом учасники дізнаються, хто що знає, хто має досвід і який, які речі були узгоджені тощо.
Спільноти розвивають свою практику за допомогою різних видів діяльності. Ось кілька типових прикладів:
· Вирішення проблем.
· Запити на інформацію.
· Пошук досвіду.
· Координація та стратегія.
· Побудова аргументу.
· Обговорення змін.
· Документування проектів.
· Перегляди.
· Зіставлення знань і виявлення прогалин.
Спільноти практики відомі під різними назвами, такими як навчальні мережі, тематичні групи або технологічні клуби.
Спільноти практики були завжди при спільному навчанні. Вдома, на роботі, в школі, в наших захопленнях всі ми належимо спільнотам практики. В одних ми є основними членами, в інших учасниками. І ми подорожуємо через численні спільноти протягом нашого життя. Фактично, спільноти практики всюди.
Відкритий дистанційний курс
Враховуючи, що і у дистанційному і змішаному навчанні використовується дистанційний курс, глибина проробки якого може відрізнятися, було прийнято рішення готувати тьюторів для обох напрямів. Відкритий дистанційний курс «Тьютор дистанційного та змішаного навчання» базується на багаторічному досвіді підготовки тьюторів дистанційного навчання та використанні змішаного навчання з 2000 року в НТУ «Харківський політехнічний інститут».
Курс орієнтований на вчителів шкіл та викладачів закладів вищої освіти. Для участі у курсі слухач повинен мати дистанційний курс або навчально-методичний комплекс дисципліни, розміщений у дистанційному курсі.
Мета та завдання курсу: підготовка конкретного дистанційного курсу до навчального процесу; відбір додаткового теоретичного матеріалу для курсу та його структурування; проектування системи контролю, розрахунки рейтингу слухачів дистанційного курсу; відбір та проектування активних методів навчання з використанням хмарних технологій, формування мотивації слухачів та ін.; проектування або перепроектування дистанційного навчального процесу для змішаного навчання; розвиток методичного супроводу дистанційного та змішаного навчання.
Програма курсу
1. Сучасна освіта.
2. Тьютор – організатор навчального процесу.
3. Планування та рейтингова оцінка діяльності студентів.
4. Підготовка інструкцій та інформаційних матеріалів до курсу.
5. Організація та проведення дискусій.
6. Змішане навчання та організація роботи малих груп.
7. Інструменти для навчання. Якість та оцінювання дистанційного навчання.
У курсі велика увага звертається на компетентності, які мають бути сформовані у тих, хто навчається. Кожна компетентність аналізується, для неї визначаються показники (діяльність, яка демонструє компоненти компетентності), які можуть бути на декількох рівнях, плануються завдання та визначається мета занять. У подальшому планується підключити інструменти Moodle, які дозволяють визначати досягнення показників компетентності при виконанні завдань, а по закінченню курсу надавати перелік досягнутих студентом компетентностей.
Для визначення мети використовується таксономія Блума, яка у курсі також є базовою складовою. Вона використовується для аналізу тестових завдань та рефлексії студентів і тьютора.
Щотижнева рефлексія учасників курсу дозволяє відслідковувати успішність, визначати проблемні питання курсу для подальшого удосконалення. Слухачі курсу високо оцінюють корисність щотижневих вебінарів.
Висновки
Компетентнісний підхід в системі підвищення кваліфікації викладача дозволяє планувати його діяльність таким чином, щоб це сприяло формуванню інформаційної та педагогічної культури. Проблемна лабораторія дистанційного навчання НТУ «ХПІ» пропонує викладачам відкриті дистанційні курси з розробки дистанційних курсів, організації дистанційного та змішаного навчання, де вони додатково знайомляться з методами використання відкритих освітніх ресурсів та відкритою педагогічною практикою.
Відкритий дистанційний курс сприяє залученню активних викладачів, які опікуються підвищенням своєї кваліфікації, а їх участь, у свою чергу, забезпечує постійне удосконалення самого курсу. Відкритий дистанційний курс – це постійне удосконалення з урахуванням мінливості світу.
Список використаних джерел
1. Tony Bates. Culture and effective online learning environments. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.tonybates.ca/2016/05/15/culture-and-effective-online-learning-environments/
2. Stephen Downes. Knowledge, Education, and the Role of Teachers [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://halfanhour.blogspot.com/2017/08/knowledge-education-and-role-of-teachers.html
3. Jenny Mackness. There are No Things. There are patterns. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://jennymackness.wordpress.com/2018/03/15/there-are-no-things-there-are-patterns/
4. Shinde Amol. 5 Tips For Managing Effective Blended Learning Through An LMS. 2012. http://www.upsidelearning.com/blog/index.php/2012/06/13/5-tips-for-managing-effective-blended-learning-through-an-lms/
5. Marcus O'Donnell. Disruptive Innovations, Blended Learning and Convergent Journalism. MAY 1, 2014 [Електронний ресурс] – Режим доступа: http://thecreativecurriculum.com/2014/05/disruptive-innovations-blended-learning-and-convergent-journalism/
6. Cory Armes. The Role of the Teacher in Blended Learning: Data, Management, and Student Support [Електронний ресурс] – Режим доступа: http://www.scilearn.com/blog/role-of-the-teacher-in-blended-learning.php
7. ISTE Standards for Educators [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.iste.org/standards/for-educators
8. Educational Technology Guy: 10 Technology Skills Every Educator Should Have http://educationaltechnologyguy.blogspot.fr/2012/06/10-technology-skills-every-educator.html
9. Catherine Cronin. Openness and Praxis: Exploring the Use of Open Educational Practices in Higher Education. ‑ International Review of Research in Open and Distributed Learning. Volume 18, Number 5 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.irrodl.org/index.php/irrodl/article/view/3096/4301
10. Etienne Wenger-Trayner, A community of practice story. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://wenger-trayner.com/introduction-to-communities-of-practice/